Перед стартом минулої осені на марафоні в Києві, ми розмовляли з чоловіком, відлік успішних марафонів в якого перевалив за сотню. Пам’ятаю, що тоді я здивувався, коли він сказав, що навіть на своєму 110-му чи 111-му старті він все одно хвилюється. Здавалося, людина має досвід подолання дистанції 42,195 метрів, знає, що на неї чекає, але хвилювання все одно лишаються з нею. До свого другого марафону я вже готувався більш свідомо, з певним знанням того, що мене може чекати на дистанції, але коли ти вже стоїш перед стартовою аркою, і розумієш, що дійсно будеш бігти, оте хвилювання, з присмаком приємності, знову накриває тебе. Ти відправляєшся в нову подорож, довжиною 42+ кілометри, і поки не відомо, що чекатиме тебе цього разу.

А ще раніше ця вся подорож розпочалася з приємного сюрпризу нашої рідної Укрзалізниці. Схоже, в зимовий період не так багато бажаючих є покупатись в Чорному морі, тому потяг з Ковеля до Одеси в холодну пору року відправляють лише через день, а значить, наш план виїхати в п’ятницю на ніч ми були змушені підкорегувати. Отож, четвер, залізничний вокзал, і одне з купе потягу Ковель – Одеса повністю займаємо я, мій друг Валерій Макарук і наша група підтримки, яка складалась з членів моєї сім’ї – дружини і двоє дітей. Ще за 15 кілометрів до нашої компанії приєднався «ківерцівський пожежник», який став яскравою окрасою нашої поїздку. Для Сергія Боркова Одеський марафон 2016 року від бігового клубу Шрі Чинмоя мав стати дебютним.

Маючи один додатковий день в Одесі, здавалося, можна було б відпочити і краще підготуватися до самого забігу, але це був не наш випадок. Місцем проживання нашої компанії ми обрали готель «Юність», який для марафонців підготував акційні тарифи. До плюсів цього варіанту слід віднести бюджетність (а це один з факторів при виборі забігів на 2016 рік) – 120 грн з людини на добу, близьке розміщення (не більше кілометра) від зони старту/фінішу марафону – а це дуже зручно, коли можна переодягнутись в номері перед марафоном, а після забігу не потрібно добиратись кількома видами транспорту, і ще ближче розміщення до моря, яке також було одним із важливих факторів при виборі Одеського марафону. Саме на знайомство з морем ми і відправились, тільки-но лишивши речі в готелі.

Знайомство з морем

Після обіднього відпочинку відправились бродити вечірнім містом. Дуже приємно гуляти не лише добре відомими туристичними маршрутами, а й просто на перший погляд нічим непримітними вулицями, які дають можливість ближче познайомитись з звичайним життям звичайних людей. Зрозуміло, не обійшлося і без туристичних об’єктів.

Наша чоловіча компанія на Дерибасівській

Наш пожежник встиг здружитися з пам’ятником Леоніду Утьосову

За склом Майстерні карамелі відбувається щось магічне

А вже наступного ранку нам не спалося, і о 6-ій години ми відправились на нашу звичну ранкову пробіжку. Цього разу ми вирішили розвідати Трасу Здоров’я, на якій наступного ранку ми будемо бігти Одеський марафон. Майже вся наша пробіжка пройшла в охах і ахах, як же одеситам поталанило з отаким крутезним куточком здоров’я протяжністю понад 5 кілометрів. В самому місті вздовж моря проходить заасфальтована дорога, закрита для автомобільного транспорту, яка з’єднує два популярні туристичні об’єкти – Аркадію і Ланжерон. На цій стежці уживаються пішоходи, бігуни, велосипедисти, ролери і скейтери, мами з дитячими колясками і любителі скандинавської ходьби, і кожна зустріч з такими любителями активного відпочинку ще більше надихає на пробіжки. Ми, звичайно, не пропустили і наше ранкове купання, після якого до нас підійшли місцеві любителі зимового купання, поцікавились нашим враженням від водних процедур, і проінформували, що температура води в морі становить 5,5С. Шкода, що за весь час нашого перебування в Одесі нам вдалося «поплавати» лише одного разу.

З траси Здоров’я відкриваються такі краєвиди

Після невеликого сніданку, ми вирішили вже в повному складі нашої групи повністю пройти всю трасу. Наша ранкова прогулянка закінчилась обідом в Пузатій Хаті на Дерибасівській, в якій ми дещо несподівано зустріли Марійку Бурмаку. Наша дочка була дуже задоволена, що їй вдалось поспілкуватись з Марічкою, і взяти в неї автограф. Народній артистці України також було приємно, що таке юне покоління українців знайоме з її творчістю. Після цього наша компанія розділилась на дві частини. Одна відправилась в готель на свій денний сон, а інша продовжила далі готуватись до марафону намотувати кілометри Одесою.

Потьомкінські сходи – як один з етапів підготовки до марафону

Будучи всі троє любителями футболу, не могли ми оминути і стадіон «Чорноморець», тим більше, що саме в суботу одесити приймали на своєму полі Олександрію. Шкода, що для «Чорноморця» як і для луцької «Волині» зараз не найкращі часи, і недавній учасник єврокубків зараз перебуває на дні турнірної таблиці. Тим не менше, ми відвідали клубний фан-шоп, придбали клубні шарфи, взяли квитки поруч з фан-сектором господарів, і відправились на перегляд матчу. Якщо перший тайм ми переважно сиділи, то другу половину матчу ми продовжували готуватись до марафону провели на ногах, багато при цьому стрибаючи під кричалки фанів.

На жаль, наша підтримка господарям не допомогла, і вони програли

Після футболу ми замерзлі і дуже втомлені повернулись в готель, так як потрібно було ще забрати стартові пакети. На щастя, та вся процедура відбувалась в нашому готелі, тому нам не прийшлось кудись спеціально їхати. Крім видачі номерів, організатори також знайомили всіх гостей з традиціями і філософією бігового клубу Шрі Чінмоя, провели лотерею і конкурси з призами від партнерів дивно, але нам нічого не дісталось, а потім представники інших бігових заходів розказували про свої події. Юля з Чернівців активізувала публіку своїми магнітами, і хоча в Фейсбуці вона писала, що магніти отримали всі бажаючи, таких щасливчиків була лише невелика частина з присутніх. Після її розповіді я ще більше зрадів, що вже зареєструвався на Чернівецький півмарафон. А Валєра весь час говорив про Полтавський півмарафон, представники якого обіцяли кормити бігунів традиційними полтавськими галушками. Ввечері, вже не маючи сил, спати полягали о 10-ій годині, аби вранці знову проснутись о 6-ій.

Ранкова пробіжка в неділю відмінялась, але звичний режим нагадував про себе. В такій ситуації старт на 11-ту годину виглядає дуже пізнім, тому ми ще встигли поснідати, і без поспіху зібратися і підготуватись до старту. В порівнянні з суботою, ранок неділі розпочався з яскравим сонцем, вітер дещо зменшився, день обіцяв бути гарним для Самоперевершення.

Прямуємо в напрямку стартового містечка

Одеський марафон, навіть в українських реаліях з невеликою кількістю марафонів, не можна назвати великим. Але організатори і не ставлять собі за мету зробити його наймасовішим, чи найприбутковішим або ж просто прибутковим. В них є своя філософія, є своя мета, своя душа свята, і для них важливо організувати дійсно сімейний забіг для своїх. Організатори попереджали про максимальну кількість учасників на всіх дистанціях в 600 людей, і їм майже вдалося досягти цього числа. Окрім марафонців (трохи більше сотні) і півмарафонців (більше трьох сотень) ще був забіг на міні-марафон 1/10 частина марафону, який провели найпершим. Об 11 на старт вийшли марафонці, а ще через півгодини до них приєднались півмарафонці.

Наша трійка готова до старту

Наше суботнє знайомство з Трасою Здоров’я дало нам зрозуміти, що найбільшою перешкодою (окрім відстані) на марафоні будуть підйоми-спуски, які зосередженні більше зі сторони старту/фінішу. Маршрут складався з одного маленького кола близько 3км, і чотирьох великих, протяжністю майже 10км. З самого початку ми взяли темп 4:30 хв/км, і хоча це було трохи вище, ніж я планував, бігти повільніше щось не дуже хотілося. Перше велике коло «проковтнули» із великим задоволення – жартуємо, милуємось краєвидами і знайомимось з учасниками нашої групи (крім нас трьох на хвості ще сидів донецький одесит з великою групою підтримки і супроводу). Учасники марафонського забігу вже встигли розпорошитись по трасі, і один з волонтерів сказав, що наша група замикає другий десяток – непоганий старт. Після розвороту з повагою і захопленням відмічаємо старших учасників забігу, і здивовано звертаємо увагу на марафонця, який біжить, жонглюючи тенісними м’ячиками.

В кінці першого кола ми почали зустрічати півмарафонців, які стартували через півгодини після нас і по кількості перевищували «наших» майже в три рази. Траса починає ставати більш живою… Найбільш активною підтримка, звичайно, була в стартовому містечку, де було також і місце розвороту. Тут тобі і музика, і мікрофон, і крики вболівальників, і прапори різних бігових клубів.

В Одесі дійсно просто зобов’язані посміхатись

Вже на другому колі на дистанції більше зустрічається і вболівальників, і підтримки, також активізувалися і деякі з волонтерів, які намагались підтримати словами і оплесками. Ближче до двадцятого кілометра ми вже почали зупинятись біля пунктів підпитки, де окрім води і фруктів були також чай з імбиром і журавлинний морс. Ми спочатку тільки пили водичку, а згодом почали налягати на банани. Якогось спеціального харчування ми не планували, повністю покладаючись на організаторів.

Мотивації додавали як плакати, так і щирі посмішки вболівальників

На середині третього кола наша компанія розпадається, і далі ми рухаємось двоє з Валєрою. Середній темп тримається на рівні 4:30, але в мене все частіше появляються думки, трохи пригальмувати. В реальність ці думки вдається втілювати тільки на затяжних або на крутих підйомах. Також спробували журавлинний морс – смачний, але не дуже практичний. Так як він дуже густий, то для його вживання потрібно повністю зупинятись, в той час як воду ми вже навчилися пити не зупиняючись. Невеличким мотиваційним бонусом для нас стали півмарафонці. З однієї сторони серед них траплялися цікаві персонажі, про які можна було поговорити, а з іншої було приємно обганяти бігунів на дистанції.

На розворот на останнє коло ми вбігали в компанії жонглюючого марафонця

І ось на останньому колі починається марафон! До фінішу майже десять кілометрів, траса знову стає пустинною – більшість півмарафонців вже знаходилась за фінішною стрічкою, і гордо прогулювались з медалями на шиї. Інколи все ще обганяли бігунів, але це були поодинокі марафонці, яких ми випереджали вже на коло. Все менше хочеться щось говорити, думки все більше заповільнюються, а все, що відбувається навколо все далі віддаляється, а час і швидкість починають набувати все меншого значення. Після останнього розвороту ти розумієш, що від фінішу тебе відділяє тільки пряма хоча і горбиста довжиною біля 5км. На годиннику час 2:50:00, а це непогані шанси вибігти з 3:20. Коли до фінішу лишалось кілька кілометрів з пагорбами мене таки здолали думки жалості до себе, мотивуючи це словами «не треба заганятись, ще ж буде Варшава», і я знову, як і восени, відпускаю Валєру. Він з легкістю повертається на наш цільовий темп 4:30, а я, лишившись на одинці з дорогою, медитуючи дістаюсь фінішної прямої. Дуже зрадів, коли там мене чекала моя сім’я, і фінішну лінію я перетинаю разом з дітьми. Тільки згодом розумію, що я геть забув про час, навіть не глянув на годинник вгорі, і не зупинив власний годинник, час тут мав не саме основне значення.

Вітаємо один одного з успішним фінішем

Марафон в Одесі ми розглядали як тренувальний перед Варшавою, і основне завдання було фінішувати в гарному настрої і без травм, що нам і вдалося на всі 100 відсотків.

Щасливі фіналісти з медальками

Але не зважаючи на це, нам вдалося покращити свої особисті рекорди приблизно на 10 хвилин. Валєра фінішував з часом 3:15:41, я знову відстав від нього приблизно на 3 хвилини, і фінішував з часом 3:18:33 (попередній рекорд був в Києві 3:28:11). Згідно фінішних протоколів на поточний момент, ми зайняли сусідні 14 і 15 місця в чоловічому заліку з-поміж 100+ учасників (в фінішному протоколі наразі 98 фінішерів).

Наш «ківерцівський пожежник» показав чудовий результат як для свого першого марафону – 3:30:39 і 24 місце в абсолюті і 4 місце в категорії М18. Щоправда, він дещо засмутився, так як відстав на 2 хвилини від ще одного новачка марафонів. Справа в тому, що найкращому новачку Олег Лєбєдєв – відомий учасник забігів на 3100 милі в Нью-Йорку, пообіцяв годинник Timex. І той же новачок зайняв 3 місце в категорії М18, а, здається, саме трійку кращих відмічали в кожній категорії.

Задоволення від першого марафону

Після фінішу на всіх бігунів чекали суп, салати, рисово-гречана каша, бутерброди з чечевицею, все було смачно і по-домашньому, звичайно, якщо у вас був апетит після такого навантаження.

Вся наша компанія лишилась дуже задоволеною поїздкою. Нам дуже сподобалась Одеса, хоча і не вдалося з нею познайомитись ближче, сподобалось море, і сподобався марафон. Дякуємо організаторам за чудову організацію, всім волонтерам за допомогу, а вболівальникам за підтримку. Завдяки всім вам ми можемо і далі займатися улюбленою справою – бігати, отримувати задоволення і рухатись в напрямку Самоперевершення.

На моїй медалі лишились сліди морської води і піску з берега Чорного моря

Цікавий епізод стався з нами в трамваї вже по дорозі на вокзал. Добігаючи з речами в трамвай (ага, ще були сили бігти), ми помітили в трамваї поляка, який теж біг марафон. Привітавшись, розговорились, і виявилось, що він з Варшави. Ми, звичайно, поспішили йому розказати, що через місяць плануємо вояж до Варшави, а він в свою чергу, похвалився своєю бейсболкою з Орлен Варшава Марафон. Для нашого нового знайомого це вже був 86 марафон, багато з яких він відбігав пейсмейкером, і в Варшаві знову буде вести учасників на 4:30. Також він планує приїхати восени на Київський марафон. За кілька зупинок спільної подорожі в одеському трамваї ми так здружились з Радеком, що при виході він подарував нам дві марафонські футболки зі своєї колекції – Валері дісталася з Варшавського марафону, мені – з Краківського. Ще один доказ дружелюбності бігунів. Крім того, на тій же задній площадці трамваю були бігуни зі Львова, які через місяць також їдуть на Варшавський марафон. Містика? :)

tursep

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

2 коментаря

за хронологією
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1
Богдан

вітаю з черговим марафоном і новим рекордом! бажаю і далі прогресувати)))) ну а пожарнік може скрасити будь-яку подорож)))) ну і медальки прикольні 😉

2

Дякую, прогресувати ще є куди. А щодо пожарніка, то він завжди готовий був не тільки скрасити подорож, а й "потушити небезпеку" ))